Книги під час війни: Світлана Павелецька про #книголав, мотивацію та натхнення
Світлана Павелецька — відома комунікаційниця, співзасновниця видавництва #книголав, консультантка зі стратегічних комунікацій, а тепер ще й авторка колонки в Anywell.
Команда Anywell вирішила ближче познайомити читачів зі Світланою й дізналася подробиці про актуальні проекти, історію карʼєрного шляху та про те, чому саме вона обрала книговиробництво.
В інтерв’ю Світлана поділилася тим, як змінилася її діяльність під час війни, й розказала, що її надихає сьогодні.
— Світлано, вітаю! Розкажіть, будь ласка, якими проєктами ви наразі керуєте?
Вітаю! Зараз у мене два великі-великі робочі проєкти. По-перше, це #книголав, який залишається для мене важливим. Це моя віддушина і спроба змінити світ на краще. На мою думку, люди, які читають, роблять світ навколо кращим. По-друге — це комунікаційна агенція «KSN communications». Зараз активно працюємо з кількома pro bono (благодійні) проєктами, допомагаємо в пошуку і звільненні цивільних полонених. Працюємо з іншими проєктами в комунікаційній сфері, але про це згодом.
— Яким був ваш кар’єрний шлях?
Я приїхала до Києва, вступила в Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка. У якийсь момент, випадково, один із моїх знайомих сказав, що його знайомий шукає перекладача з англійської мови в Національну суспільну телерадіокомпанію України. Я вирішила спробувати, адже мені хотілося працювати. Батьки допомагали мені й фінансували моє навчання в Києві, проте, звичайно, мені хотілося більше самостійності. Тож я вирішила піти і подивитися, що буде. Прийшла туди перекладачем, а через шість років вийшла директором міжнародного відділу. Після цього потрапила в команду Руслани, яка тільки-но перемогла на Євробаченні. Почала займатися комунікаціями, і цей шлях мене захопив. Попри те що УТ-1 зразка 2000 року був специфічною структурою, телебачення мене приваблювало. Навіть працюючи в «Метінвесті», я не полишала надій повернутися на телебачення. Тож я написала HR 1+1 Анні Баранник, що мрію працювати на телебаченні, і якщо в них є вакансія, я б із радістю розглянула її. Вони саме шукали PR-директора. І далі почалися дев’ять років на «плюсах».
— А як ви обрали сферу книговиробництва ?
Ми робили один з промопроєктів для 1+1, і я вирішила зробити книжку про участь наших журналістів у Революції гідності. Це була «Революція очима ТСН». Так я познайомилася з Даною Павличко, а Дана вже, своєю чергою, закохала мене у книговидавництво, і я подумала, що це дуже прикольна історія. В той час мій син Саша був маленьким, і я постійно була в пошуку якісних дитячих книжок українською. Їх майже не було, тому з кожного відрядження я везла пів валізи книжок для сина, а у іншій половині валізи були мої туфлі. У якийсь момент я вирішила: якщо видавати книжки, а не возити — тоді залишиться більше місця для туфель. І потім я почала в це занурюватися, паралельно навчаючись у бізнес-школі МІМ. Розробку і розвиток видавництва я взяла як бізнес-проєкт, і він був вдалим. Я знайшла двох партнерів і ми почали працювати. І ось уже шостий рік даруємо мільйонам читачів якісні книжки.
— Чи існує той самий баланс між кар’єрою і материнством?
На мою думку — ні. Я впевнена, що дитина повинна бачити, що її мама чи тато живуть роботою в тому плані, що робота їх не напружує. Вони не зітхають, коли йдуть на роботу, коли завтра — понеділок. Дитині важливо розуміти, що робота — це просто одна з інтегральних частин життя. Мій Саша це бачив, завжди багато був зі мною на 1+1. Зараз, на жаль, через війну ми не так багато бачимося, тож він не залучений до моєї роботи.
— Чи змінилася ваша діяльність під час війни?
Щодо #книголав ні, вона стала інтенсивнішою. Ми приблизно на два дні припинили роботу, але потім впевнилися, що наша редакція і люди в безпеці, тож попросили людей працювати далі. Ми розуміли, що, по-перше, для людей важлива робота, по-друге, багато завдань можна виконувати віддалено. Ми розуміли, що рано чи пізно книжки будуть допомагати, і ми знову їх друкуватимемо. Першу книжку від початку війни ми надрукували вже у квітні. Крім того, на самому початку великої війни ми надали безкоштовний доступ до всіх наших електронних книжок.
Я нещодавно розповідала про це в інстаграмі й було дуже приємно, коли кілька жінок зізналися, що саме наші книжки вони ставили слухати і читали дітям під час евакуації, в бомбосховищах тощо. Було дуже щемливо це почути.
Що стосується іншої частини мого життя — комунікаційного, то я пішла з компанії, де я раніше працювала. Разом з партнерками заснували власну компанію, адже ми вирішили залишитися в Україні і зосередитися на роботі тут
— Які нові проєкти плануєте у майбутньому?
Планую розвивати #книголав, саме в рамках цього проєкту ми будемо більше працювати, зокрема над створенням книжок від українських авторів. Крім того, наша команда буде більше популяризувати класичну літературу українською мовою. Також ми робитимемо більше книжок про ментальне здоров’я, адже відчуваємо, що це дуже важливо.
У комунікаційній роботі ми плануємо просто багато працювати і докладати зусиль, аби люди знали про важливі події, які відбуваються, та розуміли наслідки своїх дій.
— Що вас надихає?
Українські жінки. Їх сила та працьовитість. Також мій син мотивує мене змінювати світ навколо та допомагати нашій країні в такий складний час.
— Які українські бренди викликають у вас захоплення?
Українські бренди — це частина нашого генокоду. Я ціную та захоплююся Thecoat, Gunia, Bevza, Kachorovska — їхній список на сьогодні невичерпний. Про це я, до речі, нещодавно написала великий пост у Instagram.
— І наостанок: яка книжка, на вашу думку, здатна змотивувати українську жінку?
«Чемні дівчата не сидять у просторих кабінетах» Лоїс Френкел та «Я знаю, як їй все вдається: Тайм-менеджмент успішних жінок» Лори Вандеркам надихнули мене на те, щоб масштабувати свої проєкти, брати життя у власні руки та не боятися змін.
Слідкуйте за сторінкою Anywell, щоб надихатись й не пропустити статті від Світлани Павелецької.
Сообщение Книги під час війни: Світлана Павелецька про #книголав, мотивацію та натхнення появились сначала на Anywell.